«… – Він нічого не сказав перед смертю? Якісь папери, лист? – Ні. І це просто зводить з розуму. Він лежав кілька днів непритомний, але отямився перед смертю. Подивився на нас і посміхнувся – дуже слабкий, але все ж таки смішок. "У вас все буде добре, дорогі мої голубки". Потім він прикрив око – праве око – і підморгнув. А потім помер. Бідний дядечко Метью. — Приплющив око, — задумливо промовила міс Марпл. — Це вам щось каже? – нетерпляче запитав Едвард. — Я подумав про історію з Арсеном Люпеном, коли щось було заховано в когось у скляному оці. Але в дядька Метью не було скляного ока. Міс Марпл похитала головою. — Ні... Зараз мені важко щось уявити. …»