«Це був справжнісінький безлюдний острів. Саме таким Іринка його й уявляла. Ну майже таким. Бракувало конуса вулкана, оточеного дрімучим тропічним лісом, шуму прихованого десь у цьому лісі водоспаду, несамовитих криків чи то мавп, чи то павичів. Подібна недостача була цілком зрозуміла. Кричали не чулося, бо не водилися на острові ні мавпи, ні павичі, ні інша живність, за винятком нахабних пальмових крабиків. Водоспад не шумів, по-перше, тому, що на острові не було гір, звідки він міг би скидатися. Не було скель, пагорбів, навіть каміння. По-друге, тут не було ні річок, ні струмків, ні крихітних струмочків. Абсолютно плоский, загнутий підковою навколо лагуни, порослими двома десятками кокосових пальм і панданусів кораловий риф…»