З того моменту, коли у серпні 1859 року темна масляниста рідина фонтаном ударила з-під землі в Пенсільванії, життя людства перекинулося. Почалася ера автомобілів і літаків, танкових армій, нейлону і польотів у космос. Щодня, годину і секунду десь у світі качають, везуть, переганяють і перетворюють її на різні, абсолютно необхідні речі. Дехто каже: світ сидить на нафтовій голці. Але справа набагато гірша: нафта не наркотик. Вона – кров цивілізації. Великий підсилювач всього - і добрий, і поганий. Чи то дар, чи прокляття. «Нафта – це екскременти диявола, вона несе біду», – говорив один із засновників ОПЕК Перез Альфонсо. За 125 років людство витратило один трильйон барелів. Наступний трильйон воно витратить лише за 30 років. За деякими оцінками, запаси нафти на Землі таки складають трохи більше двох трильйонів барелів. Чи готові ми до світу без нафти? Що це буде? Масовий голод? Війна за їжу? Людожерство? А може, навпаки: вичерпання нафти і газу – той самий стимул, який підштовхне людство до переходу на новий, вищий рівень цивілізаційного розвитку? Але спроба може бути однією-єдиною.