Засунувши свою гордість і страх, подалі я зробила крок уперед, а потім ще один, і з кожним разом мені ставало все легше. Зупинившись біля крісла, я тихим, але впевненим голосом промовила: — Я згодна. — Добре, не дивлячись на мене, відповів Марк, відкрив стіл і витяг з ящика папку. Недбало кинув її на стіл. Присівши в крісло, почала читати. — Зверни увагу на пункт 7.1. Що більше я читала, то сильніше зростало в мені обурення. - Що це? —Контракт,— сухо відповів чоловік. —Цього пункту не було,— розгублено відповіла я. - Тепер є. — Чому? — Ти ж відмовилася, коли я пропонував його на твоїх умовах. Тепер підписуй на моїх.