Одне серце не в змозі згадати. Інше – не в змозі забути. Обидва серця намагаються за щось ухопитися. Сара – за своє минуле. Вілл - за спробу повернути це минуле. Єдине, що стоїть у них на шляху,— це їхнє майбутнє. Кожен із них пообіцяв своє серце та життя іншому. Там, де, начебто, має бути щастя, нависли чорні хмари розплати. Гроза жалю розколює обрій, який тепер обрушується на них уламками обіцянок, що похитнулися, і недосяжних спогадів. Від долі не втечеш, і в цьому неспокійному світі два юні серця знайшли одне одного. Але доля завжди відчуває любов найнепередбачуванішими способами. Випадковості. Незначні – запам'ятовуються та переказуються з усмішкою. Успішні – святкуються. Нищівні — підносить нам доля. Оглушальна тиша — ось що залишається, коли життя перевертається з ніг на голову. Цей гул чують тепер Сара та Вілл — після свого розлучення — прислухаючись до своїх сердець. Після автокатастрофи Сара прокидається в лікарняній палаті та в зовсім чужому житті. Вілл, що випадково потрапив під колоду, коли він героїчно врятував свого колегу, так само опинився у своєму власному непередбаченому, заплутаному новому житті. Доля ніколи не дрімає. І ні що не ясно, коли виникають сумніви. Сара заручена з Адлі, тоді як Вілл заручений з Маргарет, але все ж вони, як і раніше, пов'язані один з одним незрозумілим тяжінням. Доля має намір залишати двері спокуси прочиненими, надаючи Віллу можливість поглянути на саму суть Сари, яка тягнеться до нього з тією ж болісною пристрастю. Доля змушує їх боротися з відчайдушним бажанням мати те, що їм не належить, і запитувати себе: що станеться, якщо я нарешті відчую тебе?