Я врятував Сабріну від кривавих мафіозних розбірок, коли їй було тринадцять. Робити якнайкраще для неї стало для мене першочерговим завданням, навіть коли я зайняв місце голови кримінального синдикату Філадельфії. Я відіслав її, влаштувавши в найкращі школи-інтернати, і тримав якнайдалі від злочинного життя і від мене самого. Це добре виходило. Поки що їй не виповнилося вісімнадцять. Поки що вона не повернулася додому. Поки я не усвідомив, що боязкої дівчинки більше немає, а замість неї з'явився гострий розум і довгий язик, обличчя ангела і тіло, яке потребує моєї уваги. Але я пообіцяв собі, що чинитиму опір їй заради її ж блага.