Етюд- Та а ми-то чого - кошу-дак через день - день сюди приходжу, день - у слободі, - говорив Володя, відсуваючи склянку рукою, як і у всіх сіл, що засмагло до темно-глинистого кольору. Ми сиділи втрьох за столиком біля нашого будинку-дачі. Справа була до вечора; за рікою розстилався вже бачений-перетворений вологодський пейзаж, але здавався все рівно свіжим і новим...