«Феліція Гревс дивувалася. Шість тижнів, які вона провела в пансіоні Бокар, сплутали більшість її уявлень і виявили перед нею такі явища, правильно судити про які було їй не під силу. Звичайно, дівчина, яка провела небагато років своєї молодості серед гармизонного життя, не могла відрізнятися таким же незнанням, як і простодушна мешканка села, але її юний дівочий досвід обмежувався тільки тим, що було пристойно, прийнято і зручно. Вона була досить прониклива, щоб помітити зовнішню порожнечу життя, справедливо ставлячись до неї, як до невід'ємного елемента останньої, але прояви людського духу нижчого штибу її молодим очам спостерігати ще доводилося. Її філософія життя цілком пов'язувалася з уявленням про пристойні сім'ї, де чоловіки чесні і шляхетні, а жінки — або благодушні матрони, або життєрадісні ввічливі дівчата, подібно до неї самої. Вона неясно знала, що горе, смуток, зіпсовані життя існують у світлі, але ніколи не думала, що їй доведеться зіткнутися з усім цим…»