«Читати головні книги російської літератури — як наново переглядати свою біографію. Життєвий досвід накопичувався принагідно з читанням і завдяки йому ... Ми ростемо разом з книгами - вони ростуть у нас. І колись настає пора бунту проти вкладеного ще в дитинстві... відношення до класики»,— написали Петро Вайль та Олександр Геніс у передмові до найпершого видання своєї «Рідної мови» двадцять років тому. Два журналісти і письменники, що емігрували з СРСР, створили на чужині книгу, яка незабаром стала справжньою, хай і трохи жартівливою, пам'яткою радянському шкільному підручнику літератури. Ми ще не забули, наскільки успішно ці підручники навіки відбивали у школярів будь-який смак до читання, прищеплюючи їм стійку огиду до російської класики. Автори «Рідного мовлення» і спробували знову пробудити в нещасних чад (і їхніх батьків) інтерес до вітчизняного красного письменства. Схоже, що спроба увінчалася повним успіхом. Дотепний та захоплюючий «антипідручник» Вайля та Геніса вже багато років допомагає випускникам та абітурієнтам успішно складати іспити з російської літератури.