«Йому снилося, що він зачиняє парадні двері з кольоровим склом, — тут і суничні шибки, і лимонні, і зовсім білі, як хмари, і прозорі, як джерело. Дві дюжини кольорових квадратиків обрамляють велике скло посередині; одні кольором як вино, як настоянка чи фруктове желе, інші – прохолодні як крижинки. Пам'ятається, коли він був зовсім ще малюком, батько підхоплював його на руки і казав: — Дивись!