Ми знаємо Діану Арбеніну – поета. Знаємо Арбеніну – музиканта. За драйвом ми біжимо на електричні концерти Нічних Снайперів; заповнюємо зали, де на сцені лише вона, гітара та мікрофон. Справжнє соло. Пронизливе та по-снайперськи безкомпромісне. Настав час дізнатися Арбенін - прозаїка. Це новий і теж сольний проект. Час залишитися наодинці з артистом, не скутим ні римою, ні нотами. Діана Арбеніна залишається «снайпером» і тут – жодного пострілу в молоко. Її проза хльостка, жорстка, без еківоків та ханжеських синонімів. Це альтер его віршів та пісень, їхній інший бік. Полотно різних жанрів і навіть літературних стилів: увінчані заголовною «Тільдою» оповідання різних років, оголені понад (чи?) заходи «піонерські» колонки, публіцистичні та радійні досліди. «Тільда» - це фрагменти минулого, що відображають найвищий ступінь володіння і жонглювання словом. Але «Тільда» - це ще й передчуття майбутнього, яке, як і автор, нестримно рухається вперед. Книга містить нецензурну лайку.