Таллінська любов стримана і небагатослівна. Вона звернена не до сьогодення, а до минулого. Вона вплетена в тканину вулиць та площ. Вона може здатися наївною та провінційною, але ніколи — фальшивою та вульгарною. Піднесена і приземлена, романтична і нехитра, платонічна й сама плотська, що перебуває в нескінченному поєдинку зі своїми противниками — забуттям і смертю вона звучить невичерпним джерелом міського фольклору. Легенди та перекази — визнання городян у любові до рідного міста. Почути їх, дізнатися, відчути, відшукати в казкових сюжетах, що здаються на перший погляд, раціональне зерно — значить по-справжньому зрозуміти Таллінн.