Якось, гуляючи вночі із собакою, юна Ліза познайомилася з чоловіком, який після кількох коротких зустрічей запропонував їй вийти за нього заміж. І Ліза, не довго думаючи, погодилася. Вона мріяла втекти з рідного дому! Вона відчувала себе чужою в сім'ї - старша сестра її ненавиділа, мати, занурена в багаторічну депресію, ніколи не шкодувала, не захищала ... Загалом, втеча з першою ж людиною, яка запропонувала взяти її під своє крило, здалося Лізі порятунком. І вона вийшла заміж. Народила доньку і почала називати чоловіка тільки так: коханий. Але чи любила вона? Чи любив Лізу її чоловік? Відповіді на ці питання прийшли лише через чотири роки, коли донька трохи підросла, а сімейній ідилії відразу прийшов кінець.