«– Зайдемо до Люси, кавку смикнем! - Запропонував Жека. - Змерз зовсім з цією погодою, ну її на фіг! Не зрозумієш, чи то зима, чи то осінь, чи взагалі безладдя повне!Погода справді не радувала. Надворі кінець грудня, а снігу не було й близько. Тобто падала з неба якась мокра погань і відразу ж танула на асфальті. – Слухай, ми зранку у відділенні не були! - Валентин багатозначно постукав по скельці годинника. - Якщо, не дай бог, на начальство нарвешся ... Кафе називалося просто і нехитро, «Незабудка», і розташовувалося дуже зручно, якраз поряд з їхнім рідним відділенням міліції, так що всі співробітники частенько забігали туди випити каву, який, треба сказати, чудово варила барменша Люся…»