«Все почалося два роки тому, коли мені шалено захотілося поговорити з чоловіками. Це бажання обрушилося на мене в одну з ночей, коли всі пристойні дівчата вже давно сплять, а не сидять на кухні і розмірковують про чоловіків. Перебираючи босими ступнями прохолодним кахлем, я намагалася розшифрувати свої думки, розглядаючи відображення кухонного гарнітура в темних вікнах. У довгій прозорій футболці та з чашкою чаю, я раптом зрозуміла, що ніколи раніше по-справжньому не слухала чоловіків. Так почався мій шлях довжиною у 200 історій. Рівно 200 та один чоловік, заздалегідь обговоривши умови (ніяких реальних імен, жодних фото та відео), розповідали мені про те, про що ніколи не говорять вголос. Вони розкривали переді мною свої темні куточки душі, давали доторкнутися до найболючіших спогадів з минулого і запрошували до найближчих серця переживання. Іноді прекрасні, іноді відверто порочні. Усі ці зізнання я записувала на диктофон – чоловіки знали, що потім вийде книга. І це були не просто інтерв'ю, це долі, які мені довелося прожити».