Сіра миша і синя панчоха — так мене називали не лише за моєю спиною, а й у вічі. Звичайна, непомітна, навіть негарна… Я вважала себе невдахою, яка чекає на принца на білому коні, а постукає листоноша і принесе пенсію. Ні, він не володіє червоною кімнатою і не уклав зі мною контракт на моє тіло. У нього набагато більше впливу на мене, і тепер єдине, що мені хочеться вимовляти: "Так бос!».