Коли вона йшла подіумом у цій елегантній, летючій сукні, загадковій і приваблюючій, як світ Сходу, здавалося, що перед здивованими глядачами йде красуня зі «Казок тисячі й однієї ночі». Сама ж Варя не бачила нічого навколо. Вона ледве трималася на ногах і молилася, щоб не розплакатися. — Господи, пробач мені, якщо можеш, що я не була поряд з бабусею, не допомогла їй… Що не змогла приїхати на її похорон. Пробач мені, вибач… Навколо сліпуче сяяли софіти, вкрадливо переливалася східна мелодія. Красуні-моделі з волого сяючими смарагдовими очима бурхливо та захоплено аплодували…Шоу тривало…