«Дві Біблії — два шляхи» — це праця невідомого трудівника науки та ревнителя порятунку. Автор спробував вирішити проблему наступності Старого та Нового Завітів, яка є центральною у вченні про тлумачення християнських текстів. Увага в книзі акцентується на порівнянні старозавітної хронології за грецьким та масоретським текстами, а також текстами Талмуду. Пророцтва про Христа в найдавнішому старозавітному тексті — грецькій Септуагінті, що легла в основу слов'янської Біблії, і в текстах єврейської масоретської Біблії піддавалися редагуванню аж до X століття після Різдва Христового. Автор роботи показує, що результати цього «редагування» призвели до вилучення з Біблії масорету всіх тих місць, які можуть бути ясно витлумачені як обітниці пришестя Христа Спасителя. Цим підкреслюється неповноцінність синодального перекладу Біблії, про що свідчив ще Феофан Затворник. Розділ стосується складних питань, пов'язаних з історією формування православного церковного кола протягом століть. Роботу забезпечено унікальними таблицями.