«З перших років існування Російської держави - держави варяга Рюрика - основною турботою цього князя, а потім і його спадкоємців, став збройний захист східнослов'янських і деяких угро-фінських племен, що об'єдналися навколо Новгорода і Києва. У боротьбі з ворогами - хозарами, печенігами, половцями, ятвягами, угорцями, німцями, ромеями - зміцнювалася сила дружинних армій, будувалися нові фортецігради, але на зміну переможеним противникам у рубежів держави Рюриковичів з'являлися нові, ще більш небезпечні. Меч із Заходу та шабля зі Сходу протягом багатьох століть продовжували загрожувати Руській землі…»