Володимир Висоцький вважав літературну працю головною справою свого життя: «…пісні вимагають колосального оздоблення та шліфування…», вони для поета – «…ніяке не хобі, ні!», проте за життя вірша та пісні Висоцького не були друкованими, незважаючи те що у яких спочатку закладено зразок справжніх людських відносин, реальних почуттів, істинної любові до своєї країни, чітке усвідомлення моральних кордонів. Іронія Висоцького, невміння підлаштовуватися під загальну думку, здатність побачити світ очима людей із різних соціальних верств, особлива творча наповненість його творчості роблять вірші та пісні поета живими, затребуваними і нині. Адже в них йдеться про головне: про любов до своєї землі, до жінки, про дружбу.