Читаючи рецензії до книг і фільмів, знятих за ними, незмінно наштовхуєшся на бажання людей побачити у всьому сенс, прочитати ідею, посил, історія не може бути просто історією, вона повинна неодмінно чомусь навчити їх. Мимоволі запитую: « Про що моя книжка? яким воно може бути і як залежить від нас, зрештою. Звісно, мої герої – це свого роду ідеали, красиві, розумні, талановиті, успішні, здатні на вчинки та сильні почуття, тобто такі, якими всі ми й хотіли б бути , або вже принаймні прагнемо цього ... Але вони роблять помилки і у них є вади, такі ж помилки і вади як і у нас, звичайних людей, так чому ж нам не повчитися у них стійкості, мудрості, доброті, всепрощення, завзятості ?Але, головна ідея полягає в тому, що немає однозначних відповідей на цілком собі, здавалося б, передбачувані питання: зрада це погано і гріховно, але чи завжди? Жертовність і щедрість це благо, але чи це так? Прагматичність, строгість, чесність, порядність і відданість завжди поведуть виключно вірним і правильним шляхом… невже? А що може статися, якщо вся ця помилка, помилка? Що, якщо там, за цією межею неправильного, недозволеного, заховано щось хвилююче, чудове, здатне перевернути все з ніг на голову, наповнити існування особливим змістом? Що, якщо саме там і знаходиться та істина, яку ми повинні знайти, там і тільки там укладено єдино правильний вибір? без відповіді, адже відповідь у кожного свій, як і свій погляд на правильне та неправильне, добре і зле, гріховне та праведне…