Монахині назвали її Євою, коли трохи більше року тому вони знайшли її без свідомості на бургундському полі. Її ім’я було їхнім першим подарунком для неї, оскільки вона не мала жодного майна, навіть пам’яті, хоча її акцент свідчить про те, що вона американка. Лікарі не змогли нічого витягнути з її свідомості, щоб сказати їй, хто вона, а їхні обстеження змогли сказати їй лише одне: що вона колись мала дитину. Відтоді монастир став її домом, ідилічне, просте життя, випікання хліба з сестрою Елоїзою, яке переривали лише безрезультатні візити до лікаря. Одного разу вночі, коли вона була в одній із таких поїздок, дюжина чоловіків у камуфляжі пробирається через монастир, систематично холоднокровно вбиваючи сестер. Рятується лише сестра Елоїза. І вона каже Єві після повернення, що чоловіки зосередилися на пошуку однієї людини, «американця». Не розуміючи, чому чоловіки так хотіли її знайти, Єва напевно усвідомлює, що вони повернуться за нею, і що у неї немає іншого вибору, як тікати. І її єдиний шанс вижити має полягати в тому, щоб дізнатися, хто вона і що зробила, якщо щось зробила. Але частина її побоюється, що ці дорогоцінні знання можуть бути жахливішими, ніж вона може собі уявити…