Яким бачилася людина та світ через призму основного методу радянської художньої культури — соціалістичного реалізму? Якою є суть цього методу, який сьогодні прийнято тлумачити головним чином як диктатуру партійного імперативу, що панує над радянським мистецтвом і художником? Якщо соцреалізм — лише художній метод, то чому він виявився настільки затребуваним ідеологією, що панувала? А якщо соцреалізм — лише ідеологічний імператив, то чому на його основі виникало мистецтво, яке складає надбання світової культури? Ці та багато інших протиріч — основний предмет дослідження, в якому автор намагається вивести феномен соцреалізму зі сфери ідеологем та міфів у сферу наукового аналізу.