Ну, що за невезуха така – не ведуться на Лауру Антонову пристойні мужики! Начебто і не дурна, і липом не дурна... Але варто тільки комусь довірити свої почуття, так обов'язково виявиться або негідник, або обманщик, а то й зовсім півень гамбурзький. Не щастить із красунчиками – і не треба. Шукатиму страшненьких, товстеньких, лисеньких… Сказано – зроблено. І не встигла Лаура закинути вудку, як на гачок тут же попався ну о-о-очень потворний на вигляд мужичок. От тільки з липа воду не пити, і як знати, можливо, саме його Лаура і чекала на все життя?..