Вони бачили, як горіли їхні будинки, а вулицями селища бігли воїни-малдуки в бойовому забарвленні з луками та списами. Вони чули, як кричали вмираючі люди, і боялися, що не встигнуть дістатися лісу, такого близького і такого недосяжного. Вони так чекали, що допомога прийде і військові із сусіднього Делла-порту врятують їх чи хоча б знайдуть пізніше. А потім зрозуміли, що лишилися самі. Два десятки дітей, старшому з яких лише п'ятнадцять, на чужій планеті. Запас їжі – на пару днів, зі зброї – кілька ножів, і як сувеніри на згадку про минуле життя три домашні роботи – Рікс, Чарлі та Браво. Тепер абсолютно марних. На перший погляд...