Ця книга не зовсім проста. Вона складається з мого роману «Піти не можна залишитися» і з «віртуальної» частини, яка розміщується в інтернеті у вигляді блогу, написаного одним із персонажів роману. Він допомагає приватному детективу Олексію Кісанову відновити події далеких днів, але й не тільки: він розкриває характер як самого блогера, так і кількох його колишніх однокласників. я відкрила для себе ще за часів роботи над дисертацією з «Євгенія Онєгіна» (та інших творів Пушкіна). І встояти перед нагодою пограти в неї я не могла! Світ вигадки, яким є художня література, перегукується зі світом віртуала за своєю фантазійною сутністю, за можливостями містифікації, і спокуса зіштовхнути ці два світу в одному творі був дуже великий. В результаті частиною роману стає віртуал, де блог пише персонаж роману, а коментарі залишають самі що не є реальні відвідувачі, які тим самим мимоволі стають частиною роману! щоденник, я запросила Олега Хрустальова, журналіста з Нижнього Новгорода. Він мужньо взяв на себе завдання створити в подробицях непривабливий характер блогера і розповісти від його обличчя непривабливу історію. Цю роль Олег зіграв з великою майстерністю, за що я приношу йому свою подяку! Адреса блогу вказується по ходу розвитку сюжету. Для тих, хто не має доступу до інтернету, роздруківка з блогу (без коментарів відвідувачів) дається у Додатку до роману. (Чур, не підглядати раніше часу!)Як у будь-якому блозі, що «висить» у мережі, будь-який відвідувач може залишити там свої коментарі.