Я вийшла заміж за батька-одинака, дочку якого покохала, як рідну, готувалася народити нашого спільного малюка, але перед самими пологами чоловік вигнав мене, звинувативши у зраді, і розлучився, стверджуючи, що наш син не від нього. Я змирилася і намагалася жити далі, але одного разу Демід знову з'явився на моєму порозі, стверджуючи, що його дочка смертельно хвора і, оскільки саме мене мала Соня вважає своєю мамою, то я і повинна знаходитися поруч, поки їй не стане краще. погодилася, адже розлука з Сонею все ще завдає мені болю, як і той факт, що моя мала може померти. Але хто ж знав, що це буде так нестерпно - терпіти ненависть і зневагу Деміда до себе, а також спостерігати за його особистим життям, адже він уже зустрічається з іншим, хоча саме мені дорікав за зраду, яку я не робила.