Не існує скільки-небудь розумних підстав любити цих жахливих, які думають тільки про футбол, секс, гроші і власний комфорт (мається на увазі достатня кількість їжі, алкоголю і туалетів під рукою) егоїстів під назвою «чоловіка». Але нам, жінкам, все -таки вдається знайти серед цієї нескінченної чоловічої одноманітності свою єдину, неповторну та улюблену «другу половину». І як ми тільки примудряємося розглянути принца на білому коні під личиною рядового городянина з пивним животиком на вживаній іномарці? І чи стане двом легше порозумітися, якщо вони з самого початку знатимуть, що вони половинки одного цілого? Якщо, наприклад, Небесна канцелярія видасть із цього приводу чіткі та однозначні інструкції? Про це — нереальний детективний роман «Пусто: пусто».