Мати Ромі, Софія, залишила їх із батьком, коли дівчинка була ще немовлям. З дитинства їй запам'яталися лише розсип каштанового волосся та парфуми із запахом лаванди. Ромі шалено страждала від нестачі материнської любові. Проте коли в нападі дитячого роздратування вона починала звинувачувати матір у тому, що та кинула їх, батько казав, що це вони недостатньо гарні для такої дивовижної жінки. І ось через чотирнадцять років Софія зателефонувала і запросила свою дорослу дочку в гості. Ромі з радістю відгукнулася на цю пропозицію. Якби вона тільки знала, чому мати раптом згадала про неї…