Монографія професора Університету Велслі (США) Прісцилли Мейєр присвячена одному з найкращих романів американського періоду творчості Володимира Набокова «Блідий вогонь» (1962). Автор досліджує літературні, фольклорні, міфологічні, історичні та науково-філософські витоки роману, виявляючи різнорідні інтертекстуальні пласти та описуючи механізми міжкультурного обміну та перекладу, що функціонують у набоківському тексті. До розгляду літературної генеалогії «Блідного вогню» залучається величезний художній матеріал — ісландські саги, едична поезія, поезія скальдів, давньоанглійська словесність, твори Шекспіра, Макферсона, Бюргера, Гете та інші при погляді автора і ін. Значний контекст аналізованого роману. Вперше опублікована в 1988 році, монографія входить до найбільш яскравих, евристично захоплюючих і авторитетних робіт про прозу Набокова; численні знахідки та відкриття автора були враховані у коментарі до «Блідного вогню» у п'ятитомних зборах англомовних творів письменника (1997). Для публікації російською мовою в текст дослідження було внесено низку змін та уточнень.