Це «педагогічна поема». Їм лише по 15–16 років, учням Безансонської ізуїтської колегії св. Франциска Ксав'є. Це чарівний Еміль де Галлен, найобдарованіший Гастон Потьє, стриманий і розумний Мішель Дюпон, вразливий і жалісливий Філіп дЕтранж, переможець усіх колегіальних турнірів Дам'єн де Моро. Їхній учитель вкладав у них всю душу, бо міра любові для Даніеля Дюрана є «любов без міри». І хто б міг подумати, що його кохання спонукає одного з них на… вбивство? Хто з учнів, тих, кого Дюран навчав Божої любові, міг підняти руку на людину?