Смерть Сталіна 1953 року започаткувала період розквіту радянського кінематографа. Відлига стала часом лібералізації як політичного, так і культурного життя в СРСР; фільми, що виходили в ті роки, з властивими їм формальним новаторством і соціальною ангажованістю, опинилися в центрі міжнародного кінодискурсу. У книзі «Кінематограф відлиги. Простір, матеріальність, рух» Ліда Укадерова пропонує аналіз деяких фільмів, знятих в СРСР у 1958–1967 роках, щоб довести: простір – і як візуальна складова фільмів, і як соціально значимий топос – відігравав у кінематографі цих років провідну роль. Відкриваючись дискусією про сприйняття маловивченого панорамного кіно СРСР кінця 50-х, дослідження Укадерової приділяє пильну увагу кінострічкам Михайла Калатозова, Георгія Данелії, Лариси Шепітько та Кіри Муратової. Автор показує, що роботи всіх цих режисерів були натхнені прагненням через призму кіно дослідити найважливіші проблеми ідеології, суспільного прогресу та ролі особистості у постсталінській культурі.