…Харків, 1950 рік. Країну лихоманить одночасно від нової хвилі репресій і від ненависті до «бездушно ущемляючого свободу своїх трудящих Заходу». «Зачищатимуть!». — пророкують наймудріші, читаючи останні ухвали влади. «Аби не було війни!» — відмахуються інші, включаючи гучніше радіо, що веде мовлення про грандіозні темпи соціалістичного будівництва. Навколо розруха, у серцях страх, на обличчях — беззавітна відданість ідеям комунізму. Але не в усіх — є ті, кому вже, по суті, нічого втрачати і не треба вдавати. попереду на нього чекає нехай безцільне, зате спокійне і розмірене життя. Він і не підозрює, що біля модної міської пам'ятки — того самого «Скляного струменя», який пізніше стане символом Харкова і називатиметься «Дзеркальним», йому доведеться зустрітися з убивцею. Вплутуватися в якесь розслідування Морський, звичайно, теж не збирається. Але доведеться…