А потім у триплексі майнула незграбна чужа тінь, і лейтенант Шевченко обмер. Чи то туман непомітно став прозорішим, чи уяву підказало недостатні деталі, але він раптом чітко побачив за якихось двадцять метрів прямо по курсу незнайомий танк. Не «Т-34», швидко підказав інстинкт. Чи не старенький «КВ». Чи не «ІВ». Звичайно, і не коротун-«БТ». А щось зовсім не схоже на знайомі силуети радянських танків. Високий ромбовидний корпус, що нагадує архаїчні обводи перших танків, на ньому — величезна, як скеля, вежа. Риси зовсім незвичні. Якісь зловісні, моторошні, гіпертрофовані. Як танк, що вийшов не із заводського конвеєра, а зі сторінки якогось страшного фантастичного роману про буржуазні війни.