— Я тебе купую. Сьогодні ж, – твердо заявляє Стас. Несподівано він несильно тягне за волосся, змушуючи закинути голову і дивитися прямо в його темні, як безодня, очі. — Ти будеш моєю. Знав би ти, що я і так тільки твоя… З найпершої зустрічі, з першого погляду… Всі ці довгі сім років… Але замість цих слів вимовляю: — Це занадто, надто дорого… Мій господар… на гроші. Я зроблю все, щоб ми були разом, — відрізає Стас, нависаючи згори і припечатуючи мене своїм тілом. Нічого не відповідаю, насилу стримуючи сльози. Тому що точно знаю — ти обов'язково зненавидиш мене ще більше, як тільки знімеш мою маску... Містить нецензурну лайку.