До недавнього часу вважалося, що інтелектуали не люблять, не можуть або не повинні любити масову культуру. Ті ж, хто її чомусь любить, вважають це ганебним задоволенням. Однак останні 20 років інтелектуали на Заході стали осмислювати популярну культуру, виявляючи в ній філософську глибину або приховану чи явну пропаганду. Наголошуючи, що задоволення від споживання масової культури та головним чином її основної форми – кінематографа – не є ганебним, автор, поєднуючи кінознавство з філософським та соціально-політичним аналізом, показує, як політична філософія може сьогодні працювати з масовою культурою. Де це можливо, спираючись на методологію філософів – марксистів Славоя Жижека та Фредріка Джеймісона, автор політико-філософськи прочитує сучасний американський кінематограф та деякі мультсеріали. На конкретних прикладах автор з'ясовує, як працюють ідеології у великому голлівудському кіно: радикалізм, консерватизм, патріотизм, лібералізм та фемінізм. Також у книзі на прикладах американського кінематографа простежується перехід від епохи модерну до постмодерну і наголошується, яким чином в еру постмодерну деякі низькі жанри та феномени, не будучи масовими у 1970-х, раптом стали мейнстрімними. Книга буде цікава молодим філософам, політологам, культурологам кінознавцям та всім тим, кому важливо не лише дивитися масове кіно, а й розмірковувати про нього. Текст виявиться корисним переважно для тих, хто із соромом або без нього насолоджується масовою культурою. Прочитання цієї книги допоможе знайти інтелектуальні виправдання вашим ганебним задоволенням.