У Лондоні, неподалік берега Темзи, височить монументальна будівля Сикретинтеллідженс сервіс, або МІ-6, — організації таємничої, як і належить розвідувальній службі. Секрети Великобританії завжди були забороненою темою, і це було священною традицією, як і багато інших звичаїв і правил британської нації,— щось на зразок звички вмиватися у стоячій воді раковини (заради економії!) або їздити ліворуч вулиці. Перш ніж стати цілком цілком. респектабельною структурою, відомство «плаща та кинджала» пережило часи, коли чи не кожна справа могла стати сюжетом захоплюючого шпигунського роману. Згадаймо хоча б епізод, коли англійська секретна служба надіслала до московського царя Івана IV Грозного агента Бомелія, фахівця зі складання гороскопів. Ворожіння по зірках, магія та алхімія широко використовувалися англійцями; у ході були й агенти-двійники. У давнину до роботи на благо Корони часто залучали авантюристів, злочинців, покидьки суспільства. Втім, серед різношерстої шпигунської публіки були й цілком пристойні британці: моряки, студенти, священнослужителі, представники «блакитної» крові. Саме про це — найцікавіші та загадкові моменти в історії британських спецслужб — книга відомого історика Є.Б. Черняка.