Усі книжки Любові Федорівної Ларкіної, включаючи «Проступи часу», підкуповують своїм оптимізмом, вірою в краще життя, любов'ю до Батьківщини та людей. Це подвійно захоплює, коли дізнаєшся про її нелегке фронтове дитинство у роки Великої Вітчизняної війни, коли життя тендітної дівчинки буквально висіла на волосині. Але вона все подолала, терпіла і не зламалася під тяжкістю численних бід і негараздів, що випали її частку. Як життєстверджуючий девіз до цієї книжки можна взяти слова з вірша автора «Лелека»: «Після дощу знову сонечко сяє. Виблискують веселкою весняні поля. На даху завмер захоплено лелека. І щастям дихає зрошена земля.»