Командувальний самотній чоловік нишпорить міським парком у пошуках випадкових зв'язків – на перший погляд, легковажний сюжет поступово розпалюється до глибокого проникнення в екзистенційну кризу обох персонажів. Незважаючи на зовні зовсім різний спосіб життя (таємничий Федір Кузьмич, як ртуть, що змінює своє ім'я та біографію для кожної нової супутниці; і проста і відкрита Віра, що кидається в нові відносини, щоразу вірячи, що цього разу – назавжди), герої дуже схожі між собою – втрачені люди, які блукають парком у пошуках нових самообманів. Гострий діалог (герої обмінюються дотепними репліками, ніби грають у пінг-понг) сприяє тому, щоб поставити на сцені необтяжливу ретрокомедію «з радянського життя». Інтерпретація твору в трагікомічному жанрі швидше допоможе не розгубити цінних хвилин психологічної рефлексії персонажів з приводу своєї самотності, їхньої спроби розібратися в собі самих.