Ахшарумов завжди тяжів до зображення незвичайних людей, парадоксальних ситуацій та екстраординарних вчинків. Він прагнув сфотографувати суперечливість людської психіки, її «схованки» і «глибини», що закономірно тягло його до притчі, фантастики та детективу. Але найбільш близький до цього жанру один із найкращих його романів – «Кінці у воду», – вперше опублікований 1872 року в «Вітчизняних записках» (№ 10-12). Вміло збудований детективний сюжет поєднується тут (як і в «Злочині та покаранні» Ф. М. Достоєвського, якому Ахшарумов був багато в чому близький за своєю творчістю) з глибоким проникненням у психологію злочинця. Роман цей певною мірою передбачає композицію сучасного західного «трилера», оскільки тут злочин розслідує не сторонній спостерігач, а людина, залучена в дію і особисто причетна до того, що відбувається. Цікавий прийом використано у заключній частині розповіді – виклад подій з погляду двох основних персонажів. Завдяки цьому роман Ахшарумова, написаний понад сто років тому, і сьогодні читається з неослабним інтересом.