У Росії теж був свій Клондайк — із салунами, перестрілками та захоплюючими пригодами. Про нього ще не зняли кіно, і російські хлопчаки не грали в козаків-золотошукачів та розбійників — китайських грабіжників. А на Далекому Сході, де, майже паралельно з Громадянською війною, вирувала золота лихоманка, ходили по тайзі перевертні, напівлюди та тайгові мудреці, на поверхні Річки раз у раз блищав сріблясто-чорною спиною дракон Лун, і червоні партизани, білі козаки, і китайські загони — всі намагалися здобути золото, яке їм по праву не належало. Легенди та реальність спритно спліталися у захоплюючу історію. Але нічого не скінчилося: історія, описана в «Повісті про опудало, Тигрову Шапку та Малий Париж», триває й сьогодні — адже для драконів немає часу.