— На лікті та вигни спину. Ноги ширші... — його тон став невловимо холоднішим, ніби він ледве стримував лють і зневагу. Його пальці знову торкнулися мене... Але двері раптово відчинилися.— Бачу, ви знайшли собі наречену, дорогий кузен,— глузливо промовив гість.— Я оцінив ваш жарт, вашу високість. Можу я запитати, що ви тут робите? — Жарт? - підняв брови принц. - Не думаю. Я бажаю, щоб ця жінка стала твоєю дружиною, якщо вже застав вас у такій… гм… недвозначній позі.