Вдалеку, подертий пеленою, невиразно виднілося Опар — місто, побудоване з масивних гранітних брил, місто дорогоцінного каміння. Контури щільних стін, зведених з величезного каміння, що здіймаються вгору витончених веж, позолочених куполів, що налічували вісімсот шістдесят років існування, заколихалися, зігнулися і розчинилися в повітрі. Потім все зникло, ніби нічого й не було. Ледве стримавшись, Хедон витер сльози. Хедон сподівався, що це не диявольський знак. Він розраховував, що і на його друзів-суперників від'їзд справив таке ж враження. Якби він був єдиним, на очі якого навернулися сльози, його б висміяли.