Уявіть собі, що ви закохалися по вуха у некроманта. Та не просто некроманта, а блискучого майстра-некроманта всієї Академії магічних наук, самого (вимовляти із захопленим придиханням) Рендара Даерса… І ще як закохалися — до тремтіння в піджелках, захопленого милування та нездатності складно мислити. Уявили? А мені й уявляти не треба. Моє розмірене до того моменту життя перетворилося на невиразний фарс з ним у головній ролі. І головне — якщо мені самій, дівчинці-другокурсниці з факультету загального цілительства, ці почуття здаються безглуздими, то що подумає чудовий Рендар Даерс, якщо не приведіть боги, про них дізнається?