Сонячна Латрурія зітхнула з полегшенням — віддав душу гарячо улюбленій Темряві кровожерний король, який із завидною завзятістю сповідував Зло. Але полегшене зітхання швидко перейшло в стогін жаху, бо на престол зійшов спадкоємець, який не визнавав ні Зла, ні Добра. Доля закликала до мага — менестреля Мета Ментрела, великого знавця магії слова, одягненого в риму. Він зневажав будь-які небезпеки — особливо наклеп поетичних критиків. А зустрічі на шляху його чекали, одна жахливіша за іншу: юнак, що виводить світ своєю нещасною любов'ю, ікластий хам мантикор, злохідна грецька примара — і це ще не гірше!..