Якщо бачення приходило до неї ввечері, коли вона сиділа у своїй кімнаті (мати все частіше затримувалася на роботі допізна), Інна намагалася поспілкуватися з ним. Досить часто у неї це виходило. Звуки, як і раніше, не проходили крізь бар'єр, але листування швидко налагоджувалося: Інни обмінювалися новинами, базікали, пліткували. Вони намагалися допомагати один одному на контрольних, але швидко зрозуміли, що виходить будь-яка нісенітниця: або контрольна опинялася в той самий день, або завдання так відрізнялися, що підказки втрачали всякий сенс. Нікому сторонньому Інна про свої видіння не розповідала: вона ніколи не була бовтанкою