«…Сірий озирнувся. Шуміли корабельні сосни, срібився сніг на гілках ялівцю. Мляво тремтіли на вітрі гострі стебла торішніх бур'янів, що стирчали з наста. Лисичі сліди, пташині сліди, характерний слід шасі бігуна. І все-таки Сірому цього разу пощастило: встиг влаштуватися з рушницею у хмизі, і куля із загартованим сталевим сердечником немов сама знайшла мету. Взагалі, бігуна можна було вирубати кількома точними пострілами з «АКМ», звичайно, використовувати бронебійні патрони, але протитанковою рушницею – вірніше. Сірий ще раз подивився на всі боки, потім потягнувся до рації…»