Прогулюючись полем, плоди якого вже зійшли і дотягуються до вашого пояса, завжди варто пам'ятати, що десь в околицях стоїть одинокий млин. Зі скрипом її старі дошки витримують пориви вітру і з ним же відкриваються дубові двері. В черговий раз, коли мірошник із характерним бурчанням провернув металевий ключ кілька разів, вона завила і відчинилася. Ви все ж таки вирішили зайти. Як тільки двері відчинилися тепле повітря облило вас, що стоять на холодному вітрі. По обличчю мельника було видно, що він не дуже радий вашому візиту, але явно він буде не проти розповісти вам кілька своїх історій… Проходьте, сідайте… Чай уже холоне.