Щось чорне, неясне входило в кімнату Аніти ночами... У цієї істоти були свої риси, але вони жили як би самостійно і не з'єднувалися разом. Воно видавало якісь звуки, які не можна було назвати голосом. І, шепочучи, воно пестило Аніту. Вона відмахувалась; вона закликала на допомогу всі свої сили, щоб закричати, після чого бачення зникало, і дівчина відразу провалювалася в сон. У Аніти було навіть ім'я для цього чорного бачення. Вона називала його «інкубус». Для мене «інкубус» був легендою. Для Аніти є реальною дійсністю.