Один Бог знає, як там — в Афгані, в атмосфері, просякнутій прогорклим пилом, на висушеній, змученій землі, де на шматки рвався і горів метал, де закривавленими бинтами, немов квітучими маками, можна було встелити поле, де бійці спілкувалися один з одним тільки криком і матом, як там могли вижити жінки; мало того! Як вони могли любити і бути коханими, як не вицвіли, не зів'яли, не перетворилися на пилюку? Один Бог знає, один Бог... Дуже сильний, проникливий, щирий роман про афганську війну і про кохання — про несвоєчасне, приречене, недоречне кохання російського офіцера і узбецької дівчини, почуття яких наперекір всьому зійшли на згарищі. “”, “ППЗ. Похідно-польова дружина».